Яковенко В. М.
Магістрант, «Правове регулювання економіки», Державного вищого навчального закладу «Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Інститут бізнес-освіти
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄС: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
Українська держава остаточно й однозначно зробила свій вибір на користь європейської інтеграції та обрала шлях – втілення ґрунтовних реформ. Однією із таких реформ є конституційна реформа, спрямована на докорінну зміну системи органів державної влади, зокрема, – й прокуратури.
Суттєвим етапом таких змін стало прийняття Закону України «Про прокуратуру» (2014) [1], що визначив нові напрями та стандарти діяльності прокуратури в Україні, започаткував процес оновлення кадрового складу і «переформатування» органів прокуратури в цілому.
Справедливо відмовившись від функції «загального нагляду», законодавець залишив за органами прокуратури єдину функцію поза межами кримінальної юстиції – представницьку функцію. Це віднайшло підтримку європейських інституцій та експертного середовища.
Аналіз конституційних положень європейських держав украй важливий для концептуального конститутивного усвідомлення місця та ролі прокуратури в системі органів державної влади. Водночас, зрозуміло, що порівняльне дослідження не може вичерпуватись тільки дослідженням конституційних засад прокуратури в цих країнах.
Більш важливим і продуктивним для наукового пошуку є дослідження регламентації організації та діяльності прокуратури на рівні спеціального законодавства та визначення тих законодавчих тенденцій, які формують модель прокуратури.
Разом із тим, враховуючи прагнення України до європейської інтеграції, особливу увагу необхідно зосередити на дослідженні спеціального законодавства щодо діяльності прокуратури поза сферою кримінальної юстиції країн Європейського Союзу [3, c. 37].
Досліджуючи місце прокуратури в структурі державного механізму України та країн ЄС, варто зазначити, що значною мірою сучасна прокуратура надає публічні послуги із захисту прав і законних інтересів осіб. Ефективність цих послуг залежить від управлінських, інституційних, інформаційних і технологічних аспектів. Кожний із цих аспектів має охоплювати три категоріальних рівні: проблеми, можливості і дії. Ця схема дає змогу виявити підвищення ефективності організації прокурорської діяльності.
Одним із напрямів реформування прокуратури, поряд з урахуванням європейських стандартів, визначенням її місця у структурі судової чи виконавчої влади, чітким законодавчим закріпленням її функцій, є змістовне удосконалення прокурорської влади, досягнення ефективності прокурорської діяльності у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина.
Адже основним користувачем прокурорських послуг поза межами кримінального судочинства є людина, яка, за Конституцією України, є найвищою соціальною цінністю, а забезпечення і захист її основних прав і свобод є пріоритетним завданням правової демократичної соціальної держави.
Під правовим статусом прокуратури України варто розуміти сукупність правових елементів, які визначають місце і роль Генеральної прокуратури, регіональних, місцевих прокуратур і прокурорів у правовій системі України, які характеризують зміст їх діяльності щодо виконання покладених на них нормами права завдань [2, c. 339].
Однією з підстав виникнення правосуб’єктності прокурорів є законні вимоги, які висуваються до прокурорів, установлюються відповідно до структурного рівня інституту прокуратури та полягають, головним чином, у наявності в кандидата на посаду громадянства України, професійного стажу, визнаної іноземної або національної освіти, а також навичок володіння державною мовою. Спеціалізованим законом визначено порядок набуття правосуб’єктності прокурорів, який відповідає європейським засадам та умовно поділяється на певні організаційно-правові етапи: 1) інформаційне поширення повідомлення про оголошення конкурсного відбору на посаду прокурора; 2) підтвердження кандидатами їх відповідності посаді офіційними документами та заявами; 3) публічна перевірка поданих кандидатами документів; 4) прокурорський кваліфікаційний іспит; 5) проходження професійної прокурорської підготовки; 6) призначення на посаду керівництвом прокуратури; 7) офіційне прийняття присяги прокурора.
Новим елементом у системі прокуратури України є Спеціалізована антикорупційна прокуратура України.
Правова регламентація повноважень прокуратури, за законами окремих держав Європейського Союзу, не має єдиного правового стандарту та характеризується відсутністю правової одноманітності з переважаючою тенденцією до уникнення чіткого визначення повноважень прокуратури поза сферою кримінальної юстиції щодо представництва інтересів у суді у спеціальних законах про прокуратуру (у разі їх наявності в законодавчому просторі відповідної держави) та визначення цих повноважень у відповідних процесуальних законах. При цьому, на рівні формування загальних рамкових підходів положення міжнародних документів встановлюють суверенне право держави визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та зміцнення правозахисного потенціалу усіх своїх органів, включаючи прокуратуру.
Таким чином, сучасна модель діяльності прокуратури щодо реалізації її функцій повинна формуватись із урахуванням рекомендацій європейських інституцій, які, в свою чергу, повинні використовуватись законодавцем не шляхом буквального викладення їх у законодавчих нормах, а шляхом їх ґрунтовної наукової юридичної оцінки у напрямі узгодження з нормами Конституції та законів України, методологічних засад та вимог законотворчої техніки.
Список використаних джерел
1. Про прокуратуру : Закон України від 14.10 2014 року № 1697- VII // Відомості Верховної Ради. – 2015. – № 2–3. – Ст. 12.
2. Наулік Н. С. Правовий статус прокуратури в конституціях зарубіжних країн / Н. С. Наулік // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 302. – С. 339–342.
3. Стефанчук М. Н. Полномочия прокуратуры вне сферы уголовной юстиции, связанные с представительством интересов гражданина или государства в суде, по законам некоторых государств Европейского Союза (Avrupa Birliğine Üye Bazı Ülkelerde Ceza Hukuku Dışında Devlet ve Vatandaşların Menfaatlerinin Korunması ve Temsili Açısından Savcılık Makamının Yetkileri) / М. Н. Стефанчук // Law & Justice Review. – 2015. – Issue 11. – P. 33–47.
