Дулінець Т.Є.,
магістрантка,
Інститут бізнес-освіти
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
Зниження чистих активів ТОВ до нуля перетворює всі правочини у значні
Стаття 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № № 2275-VIII (надалі - Закон № 2275-VIII) надає право встановлювати у статуті товариства з обмеженою відповідальністю особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв, визначаючи їх як значні правочини.
Поняття «значний правочин» не нове для українського права. Вперше воно з’явилось у 2008 році в Законі України «Про акціонерні товариства», де під значним правочином розуміється правочин …, учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Для товариств з обмеженою відповідальністю законодавець встановив більш диспозитивну норму, яка дозволяє товариству на свій розсуд визначати критерії значності правочинів, не обмежуючись фактором ціни правочину (або взагалі не визначати). Крім того, закон не називає органів, які можуть приймати рішення про надання згоди, тому ними можуть бути не лише загальні збори учасників, але й інші органи чи посадові особи.
Відтак, значним правочином може бути не лише правочин, вартість якого перевищує визначене статутом значення. Це можуть бути і правочини певного типу: застава, іпотека, гарантія тощо. Тобто, статутом товариства з обмеженою відповідальністю можна визначити сутність правочину, яка визначатиме такі правочини як «значні» незалежно від вартості.
Однак, винятком з цього принципу диспозитивності є імперативна норма, за якою рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.
Визначення чистих активів можна відшукати у п.4 П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», де їх визначено, як активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань. Тобто, це – підсумок розділу «Власний капітал» у пасиві балансу товариства.
У випадках, коли зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю перевищують активи, власний капітал товариства з обмеженою відповідальністю має від’ємне значення. З цього моменту кожен оплатний правочин, ціна якого становить будь яку грошову суму (навіть 1 копійка) перевищує не лише 50%, а й всі 100% чистих активів і тому отримує статус значного, щодо якого діє особливий порядок надання згоди на його вчинення, встановленим законом (загальними зборами).
Така новела закону створює небезпеку колапсу господарської діяльності у багатьох товариствах з обмеженою відповідальністю, оскільки керівники, можуть утриматися від вчинення будь яких правочинів, так як вчиняючи такі правочини без рішення загальних зборів ризикують понести відповідальність, починаючи з матеріальної та моральної, закінчуючи кримінальною за перевищення повноважень та зловживання службовим становищем.
Ще більшим ризиком в таких випадках є де-факто нікчемність правочинів, вчинених з порушенням порядку їх погодження, оскільки ст. 46 Закону № 2275-VIII встановлює, що такий правочин, вчинений без дотримання порядку надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства лише у разі його подальшого схвалення у встановленому порядку (з моменту такого схвалення). Тобто, хоча закон прямо не визначає такі правочини нікчемними, однак, встановлює можливість для їх заперечення у випадку відсутності схвалення. Значні ризики виникають і для контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки будь який договір, укладений ними може виявитись недійсним.
Яким же чином товариствам з обмеженою відповідальністю з від’ємними чистими активами та їх діловим партнерам забезпечити свою діяльність за таких умов? Нижче наведено ряд практичних кроків.
Найперше, у договірних відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю до моменту укладення договору необхідно вимагати копію балансу за найближчий період та/або рішення загальних зборів на укладення такого договору.
Також, якщо можливо, слід отримувати згоду загальних зборів на укладення кожного договору (що вкрай складно реалізувати на практиці). За відсутності такої можливості, товариству з обмеженою відповідальністю з від’ємними активами слід регулярно (щоквартально, щомісячно або й частіше) проводити загальні збори учасників, на яких схвалювати всі вчинені правочини (однак, високі ризики персональних негативних наслідків для членів виконавчого органу все ж залишаються).
Товариствам, у складі яких наявний лише один учасник (рішення загальних зборів яких оформлюються у вигляді рішень єдиного учасника), доцільно надати довіреність на право прийняття рішень про схвалення правочинів особам з числа працівників товариства, що забезпечить належний рівень оперативності при укладенні договорів (можливо, з певними обмеженнями, встановленими у самій довіреності).
Ще одним варіантом, який хоча і не передбачений законом, але прямо ним не заборонений, є надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів, за аналогією з акціонерними товариствами. Такому рішенню має передувати внесення змін до статуту, якими така можливість має бути передбачена.
Використана література:
1. Про акціонерні товариства: Закон України № 514-VI від 17.09.2008 р. // Відомості Верховної Ради України – 2008. – № 50, / № 50-51 /, ст. 2432, стаття 384.
2. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України № 2275-VIII від 06.02.2018 р. // Відомості Верховної Ради України – 2018. – № 13, ст. 5, стаття 69.
