Панченко Д.І.
магістрант Інститут бізнес-освіти
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,
аспірант Національної академії державного
управління при Президентові України
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ В УКРАЇНІ
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» [1]. Відповідно до статті 26 зазначеного закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Станом на сьогодні сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами складає 200000 гривень. З моменту прийняття цього закону – з 2012 року – гарантована сума переглядалася у бік збільшення. І наразі актуальним питанням є черговий перегляд граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Тому, першим кроком у процесі вдосконалення системи гарантування вкладів в Україні має бути збільшення гарантованої суми відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (попередньо до рівня 300000,00 гривень).
Окрім того, за сучасної нестабільної економічної ситуації в країні, визнання банків банкрутами, їх ліквідація негативно впливають на довір’я з боку населення до банківської і фінансової системи загалом. Так, відповідно до Закону [1], вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Тобто система гарантій передбачена цим законом поширюється виключно на фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців. А отже, питання захисту прав та інтересів вкладників – юридичних осіб не визначено.
Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що відсутні правові норми, які б передбачали гарантії вкладів юридичних осіб подібних до передбачених для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Юридичні особи можуть лише заявити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свої вимоги до банку, який ліквідується і такі вимоги можливо будуть задоволені в порядку визначеної законом черговості. У таких ситуаціях законодавством передбачений певний алгоритм дій.
Процедура ліквідації банку передбачена Розділом VІІІ Закону [1]. Так, відповідно до цього закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру ліквідації банку після прийняття рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет та здійснює опублікування такої інформації в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України» не пізніше ніж через 7 днів з дня початку процедури ліквідації банку. І тут законодавець надає право протягом 30 днів з дня опублікування такої інформації кредиторам (зокрема, і вкладникам – юридичним особам) заявити Фонду про свої вимоги до банку. Після закінчення цього терміну будь-які вимоги, що надходять вважаються погашеними. Тому для юридичних осіб важливим буде слідкувати за такою інформацією, щоб хоча б мати можливість скористатися правом повернути свої вклади.
По закінченню строку пред’явлення вимог Фонд протягом 90 днів здійснює низку заходів, зокрема, визначає суму заборгованості кожного кредитора, відносить вимоги до певної черги погашення та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів, відповідно до статті 49 закону. Інші вимоги не підлягають задоволенню в ліквідаційній процедурі і вважаються погашеними. Тому вкладникам – юридичним особам необхідно слідкувати за оприлюдненням інформації про затвердження такого реєстру, яка розміщується протягом 20 днів з дня його затвердження на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці, оскільки закон передбачає можливість вирішення спорів щодо акцептування вимог кредиторів у судовому порядку. Тобто, якщо вкладник – юридична особа не згодна зі змістом реєстру акцептованих вимог кредиторів, вона може захистити свої права шляхом звернення до суду.
Щодо черговості задоволення вимог вкладників – юридичних осіб, то відповідно до сатті 52 закону вони віднесені до сьомої черги (всього 10 черг). Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора. А вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.
Вимоги вкладників – юридичних осіб задовольняються за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, тоді як вклади фізичних осіб та фізичних осіб підприємців в межах системи гарантування забезпечуються за рахунок Фонду.
Отже, наступним важливим кроком в процесі вдосконалення системи гарантування вкладів в Україні є забезпечення державою існування і належне функціонування системи гарантій вкладів осіб: фізичних, юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Список використаних джерел:
1. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб [Електронний ресурс]: Закон України від 23 лютого 2012 р., № 4452-17 / Законодавство України: сайт. – Електрон. дані і прогр. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17.
