Стожок А.Ю.,
магістрант, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
СОЦІАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Сучасне соціально-економічне становище в країні свідчить про неспроможність держави вирішити соціальні проблеми, ліквідувати нерівність в доходах, забезпечити соціальну стабільність. Відповідно, активізується потреба в розширенні кола суб’єктів та межі відповідальності у вирішенні зазначеного. Як зазначає професор А.М.Колот, «інститути економіки і суспільства повинні розглядали корпоративну соціальну відповідальність як одну з першооснов забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку» [1,С.9]. Погоджуємося, що даний напрям дослідження, з одного боку, не є новим, а з іншого, не є і завершеним. Оскільки в умовах децентралізації і появи нових соціальних ризиків, загострення нерівності і посилення нестабільності в державі потребують дослідження питання функціонування соціальної відповідальності на корпоративному та індивідуальному рівнях.
Наукова школа науковців-трудовиків ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» акцентує увагу на тому, що соціальна відповідальність «(держави, бізнесу, інститутів громадянського суспільства, людини) як особливий вид суспільних відносин і закономірний результат розвинутої соціально орієнтованої економіки є водночас важливим показником економічної, соціальної й політичної зрілості суспільства»[2,С.484]. Не менш важливою є позиція науковців, які розглядають соціальну відповідальність як «відповідальність суб’єкта громадянського суспільства (держави, владних структур, підприємств, інституцій, громадян) за інтегровану суспільну корисність їх діяльності» [3,С.8].
На нашу думку, соціальна відповідальність ‑ це система взаємовідносин і взаємокорисності всіх учасників з метою узгодження їх інтересів. Відповідно, основою виникнення соціальної відповідальності є соціальні норми, які направлені на забезпечення соціального добробуту суспільства, необхідного рівня і якості життя людей, на вирішення соціальних проблем. Реалізація зазначеного передбачає виконання завдань і функцій суб’єктами відносин, виходячи з статусу, який вони займають в суспільстві. Можна стверджувати, що інтереси є одним із факторів ефективності соціальної відповідальності, а соціальні заходи – ключовими елементами управління соціальними ризиками. Інтерес, з одного боку, виступає спонукальним мотивом соціальних дій, а з іншого – формою, у якій суб’єкти усвідомлюють свій соціальний стан і потреби [4,С.67].
На нашу думку, соціальний інтерес це форма вираження потреб суб’єкта соціальної відповідальності у захисті свої інтересів. Вважаємо, що основними суб’єктами соціальної відповідальності з урахуванням наявності нових соціальних ризиків є держава, роботодавець, працівник і суспільство.
Головними інтересами держави (з метою зміцнення авторитету) є вирішення соціальних проблем, подолання нерівності в доходах; контроль над соціальною ситуацією на регіональному рівні, соціально-економічний розвиток регіону; забезпечення безперервного функціонування регіонального ринку праці. Враховуючи масштабність соціальних проблем, держава розглядає бізнес в ролі добровільно-примусових партнерів у вирішенні соціальних проблем. На нашу думку, це не є вирішенням проблем, оскільки саме держава повинна нести відповідальність за наявність нерівності в багатствах і доходах. Роботодавці, отримуючи статус соціально відповідальних покращують власний імідж, умови праці, контролюють плинність кадрів, закріплюють позиції на ринку, мінімізують ризики у соціальній сфері, налагоджують відносини з державою, забезпечуючи цим комфортні умови для бізнесу. Працівники, намагаючись досягти необхідного рівня та якості життя, мають наступні інтереси: наявність соціального пакету, захист життя і здоров’я, покращення умов праці, гідна оплата праці, розвиток особистості, участь у суспільному розвитку. Для суспільства соціальна відповідальність це стійкий розвиток шляхом зменшення соціальної напруги, відновленням соціальної інфраструктури, створення робочих місць, соціальних об’єктів, підтримки освіти, культури та спорту, забезпечення охорони здоров я, захисту навколишнього середовища.
Підводячи підсумок, можна сказати, що сьогодні для забезпечення відповідності між теоретичними та практичними аспектами розвитку соціальної відповідальності суспільство повинно формувати не лише орієнтири розвитку держави та бізнесу, а й здійснювати контроль за діяльністю даних елементів. Незважаючи на політичну, соціально-економічну нестабільність в країні, що породжує неможливість, суб’єкти (стейкхолдери), маючи власні інтереси, які здебільшого переплітаються, повинні узгоджено взаємодіяти і робити внесок у розвиток соціальної відповідальності з метою забезпечення стабільності і добробуту в країні.
Список використаних джерел
1. Колот А.М. Корпоративна соціальна відповідальність і проблеми її сприймання суспільством / А.М. Колот // Соціально-трудові відносини: теорія та практика. – 2013. - №2. – С.6-15
2. Соціальна відповідальність: теорія і практика розвитку: монографія/ [А. М. Колот, О. А. Грішнова та ін.]; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Колота. — К. : КНЕУ, 2012. — 501 с.
3. Грішнова О.А., Міщук Г.Ю., Олійник О.О. Соціальна відповідальність у трудових відносинах: теорія, практика, регулювання ризиків: монографія – Рівне: НУВГП, - 2014. —216 с.
4. Мартинюк І., Соболєва Н. Соціальні інтереси: перспективи соціологічного дослідження / І. Мартинюк, Н.Соболєва // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/28818/05-Martyniuk.pdf?sequence=1 - Назва з екрану. – Дата звернення: 30.09.2018
