Соловйова А.А.,
магістрантка Інститут бізнес-освіти
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ
Поняття соціальної відповідальності все більше на слуху в українського бізнесу. Але чи всі розуміють у чому полягає її суть чи це лише «челендж» сьогодення? Бізнес та організації не здійснюють свою діяльність у вакуумі. Критичним показником ефективності їх функціонування є їх відношення до середовища, яке їх оточує, наскільки етично та прозоро вони діють по відношенню до суспільства, чи включають до компетенції питання підтримки правоохоронних, освітньо-культурних заходів, розвитку соціальної інфраструктури, етичної взаємодії із постачальниками, споживачами, стекхолдерами.
Соціальну відповідальність, як нову практику для українського бізнесу, можна розглядати у двох вимірах:
1. Соціальна відповідальність як обов’язок особистості, менеджменту, організації, державної структури приймати рішення і робити дії, які підвищують рівень добробуту, відповідають інтересам як суспільства, компанії, громади, так і кожної окремої людини, що відображає етико-моральний аспект суспільних відносин.
2. Соціальна відповідальність як універсальна форма зв’язку і взаємозалежності особистості, держави та суспільства, їх спроможності оцінити наслідки своєї діяльності для сталого суспільного розвитку «відображає ціннісно – правовий аспект суспільних відносин» [1,c.68].
В Україні діє низка законів, що покликані регулювати діяльність в частині соціально відповідальної поведінки компаній, однак вони окреслюють обов’язки підприємств та не торкаються їх добровільних ініціатив. Недоліком є те, що законодавство України не дає визначення соціальної відповідальності. Бізнес не розуміє до кінця, що ж таке соціальна відповідальність, а декларативні законодавчі норми, що стосуються її на практиці не діють [2, c.111].
Однак, компанії, які розуміють важливість включення до свої компетенції принципів соціальної відповідальності керуються в своїй діяльності ISO 26000. ISO 26000 є міжнародним стандартом ISO, який дає рекомендації щодо соціальної відповідальності та призначений для використання організаціями усіх форм власності, як у державному так і в приватному секторі, в розвинених країнах і країнах з перехідною економікою [3].
Необхідно наголосити на тому, що стандарт ISO 26000 має рекомендаційний характер, адже соціальна відповідальність це перш за все, справа добровільна. А тому, цей стандарт не містить обов’язкових вимого та не використовується в якості стандарту сертифікації, як інші управлінські стандарти ISO. Однак, ISO 26000 розроблений не тільки для бізнесу, але й для громадських організацій, профспілок, органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до стандарту ISO 26000:2010 соціальна відповідальність розглядається за такими основними аспектами:
- Організаційне управління.
- Права людини.
- Трудові практики.
- Навколишнє середовище
- Добросовісні ділові практики.
- Проблеми, пов’язані із споживачами.
- Соціально – економічний розвиток суспільства [3].
Діяльність підприємства, щодо зазначених вище практик повинна базуватися на принципах соціальної відповідальності. Підприємству необхідно визначати, які проблеми існують по кожному аспекту, визначати короткострокові та довгострокові цілі для їх вирішення, а також контролювати їх виконання.
Нажаль, сьогодні навіть проект ДСТУ «Системи управління соціальною відповідальністю вимоги», який був розроблений з огляду на структуру та вимоги стандартів проекту ISO 26000, ISO 9002:2008 (система управління якістю), ISO 14001:2004 (системи менеджменту навколишнього середовища), SA 8000:2001 (соціальна відповідальність) так і залишився не ухваленим. Ухвалення цього проекту є важливим для сприяння інтеграції у вже існуючої системи підприємств та організацій системи управління соціальною відповідальністю [4,c.19].
Висновки. Виконуючи основні принципи соціальної відповідальності підприємства, установи, організації в Україні повинні демонструвати власне бажання нести відповідальність та бути підзвітними за вплив їх діяльності та рішень на суспільство й навколишнє середовище. Допоки соціальна відповідальність бізнесу в Україні буде залишатися фундаментально альтруїстичною в своєму розумінні та не закріплена на державному рівні, вона навряд чи буде розглядатися як ядро бізнесу, або у глобальному масштабі, як основа діяльності всіх суб’єктів підприємницької діяльності для забезпечення вирішення найважливіших соціальних проблем.
Список використаних джерел:
1. Фурса М. Розвиток корпоративної соціальної відповідальності в Україні: державно-управлінський аспект. Збірник наукових праць. «Ефективність державного управління».– 2012.- Вип.30 - С. 66-74
2. Петрашко Л.П. Вітчизняна модель корпоративної соціальної відповідальності: оцінка формування, становлення та розвитку/ Л.П.Петрашко//Ученые записки Крымского інженерно-педагогического университета. – 2011.-Вып.30. – С.109-115. – Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/VzKipu_2011_30_26.
3. ISO/DIS 26000: Guidance on social responsibility. – [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http:www.iso.org.
4. Пивоваров К.В. Застосування принципів корпоративної соціальної відповідальності в органах державного контролю України/ДонУУ.Менеджер. – 2014. - №1. – С.15-20.
