Вікторов Б.В.
Аспірант, Університет економіки та права «КРОК»
КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ГЛОБАЛЬНИХ ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ
Основою формування глобальних виробничих мереж (ГВС) є процес включення місцевих фірм до глобальних ланцюжків вартості, глобальних виробничих мереж або глобальних товарних ланцюгів провідних транснаціональних корпорацій, адже саме в рамках цих процесів відбувається модернізація галузей обробки сировини та проміжних товарів, виробляються найкраще диференційовані товари, а найважливіші речі трансформуються в інші соціально-економічні одиниці. [1, c. 42]
Створюючи більшу додану вартість (і тим самим розширюючи податкову базу), глобальні виробничі мережі можуть більш ефективно сприяти економічному розвитку своїх країн (економічних регіонів) та створювати основи для процвітання та скорочення бідності.
Глобальні товарні ланцюжки - це між організаційні мережі, які перетворюються на кластер навколо певного продукту чи товару, об'єднуючи фірми, домашні господарства, наукові та освітні структури, а також державні інститути в рамках світової економіки. Ці мережі є ситуативними, соціально-побудованими та локально інтегрованими. [2]
Географічна структура активно реагує на зміни параметрів створюваних моделей, оскільки географічне розташування регіонів спеціалізації обмежується взаємозалежністю рішень фірм щодо територіального розміщення. Проте стримуюча структура залишається незмінною до певного моменту, після чого відбуваються різкі коливання параметрів географічного розподілу виробництва, що сприяє одночасній зміні спеціалізації багатьох регіонів. У практичній роботі міжнародних компаній ці зміни сприймаються, аналізуються та призводять до дії внаслідок функціонування ланцюгів витрат. Традиційно терміни «ланцюжки вартості», «цінові мережі» та «виробничі мережі» є методом економічного аналізу, який враховує сукупність ланцюгів виробничої діяльності та характеризує подібні та багато в чому взаємопов'язані процеси. [3]
Слід зазначити, що виробничі мережі відрізняються за характером діяльності, а також економічними, географічними та соціальними характеристиками
Ключові характеристики та переваги основних видів виробничих мереж:
1. Мережі, які формуються на основі відносин власності
Формуються на основі домінуючих підприємств, які контролюють різні рівні залежних постачальників. Основні фірми можуть інвестувати в виробничі операції постачальників і вимагати впровадження певних технологій виробництва та контролю якості. Переваги: висока ефективність, яка базується на модернізації технологічної бази постачальника; координація пакетів "точно в часі"; гнучкість і здатність адаптуватися до коливань ринку.
2. Мережі засновані на взаємовідносинах між постійними підрядниками
Формуються на основі соціальної спільноти, географічного положення та стабільності довгострокових відносин між фірмами. Переваги: швидка адаптація до змін, що базуються на довірі між фірмами; гнучкість системи на основі географічної концентрації вузькоспеціалізованих фірм, яка може бути згрупована відповідно до мінливого попиту споживачів (можливість швидкої поставки невеликих обсягів)
3. Мережі "під ключ".
Постачальники в мережі надають широкий спектр послуг, пов'язаних з виробництвом, включаючи придбання компонентів, складання, розподіл, після-продажне обслуговування, упаковку. Переваги: клієнти та постачальники швидко реагують, адаптуючись до технічних та географічних характеристик проекту. В межах мережі відбувається швидке розширення нових технологічних досягнень та існують можливості для активного використання масштабів економії за участю економічних агентів за межами мережі. [4]
Таким чином, можна виділити три основних типи сучасних виробничих мереж: мережі, сформовані на основі відносин власності; мережі, засновані на взаємовідносинах між постійними підрядниками; мережа "під ключ". Кожен тип мережі визначається різним складом учасників, які працюють у відповідних культурних контекстах, надаючи компаніям певні переваги та недоліки, що дозволить їм вибирати найкраще рішення для тієї чи іншої компанії. Зважаючи на перспективність глобальних виробничих мереж, перспективним напрямком подальших досліджень вважаємо визначення підходів до управління ними, а також питання підвищення ефективності їх функціонування. Таким прикладом вважаємо модель "стратегічної єдності" - зв'язок регіональних ендогенних активів (території, технології, організації процесу) з глобальними виробничими мережами, яка в процесі взаємодії передбачає трансформацію цих активів.
Місце, яке займає країна у глобальній виробничій системі визначає її конкурентоспроможність у міжнародному поділі праці. Насамперед країни мають визначитись з реальним потенціалом розвитку конкурентних переваг, які наддадуть їм можливість стратегічного позиціонування у глобальних виробничих системах. Для отримання доступу до ГВС, одержання вигоди з участі у ГВС і реалізації наданих ГВС можливостей модернізації потрібен структурований підхід, що передбачає: визначення конкретного місця ГВС у загальних стратегіях розвитку й політиці промислового розвитку, створення умов для зростання ГВС у результаті формування й підтримання сприятливого середовища для інвестицій і торгівлі та створення допоміжної інфраструктури та нарощування виробничого потенціалу місцевих фірм. Для зменшення ризиків, пов'язаних з участю у ГВС, необхідна надійна екологічна, соціальна й управлінська основа. [5]
Джерелом конкурентних переваг для ТНК є оптимальна конфігурація глобальної виробничої системи. Створення виробництв за кордоном здійснюється ТНК шляхом прямих іноземних інвестицій, масштаби яких за ці роки радикально зросли разом із вимогами до конкурентоспроможності ТНК в умовах глобалізації.
Список використаних джерел:
1. Гладій І.Й., Зварич І.Я. Міжнародні виробничі мережі в Європі. – Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2015. – с. 292;
2. Соколeнко С.И. Производствeнныe систeмы глобализации: Сeти. Альянсы. Партнeрства. Кластeры : Украинский контeкст. Монографія / С. И. Соколeнко. – К. : Логос, с. 2014 – 648 ;
3. Джереффі Г., Дж. Хамфрі і Т. Стерджон (2015). Управління глобальними цільовими ланцюгами ". Огляд міжнародної політичної економії 12 (1): c. 78-104;
4. Henderson J. (2016). Global production networks, competition, regulation and poverty reduction: policy implications. – University of Manchester , CentreforRegulationandCompetitionWorkshop- p.3. - http://www.competition-regulation.org.uk/conferences/mcr05/henderson.pdf;
5. Джереффі Г. Структура товарних ланцюгів для аналізу глобальної індустрії. [Eлeктроннийрeсурс]. - Режим доступу: http://www.ids.ac.uk/ids/global/Conf/pdfs/gereffi.pdf;
