Мельниченко І. А.
магістрантка, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Категорія «стійкості» є міждисциплінарною, а її сутнісні інтерпретації розкривають традиційні уявлення про збереження предметів або життєдіяльність різних видів систем, стабільність протікання процесів, закономірно повторюваних явищ буття, що пов’язує у цілісну методологічну базу ключові наукові принципи збереження, симетрії, системності, рівноваги, абсолютності та відносності, стабільності та змін [1]. У економічному дискурсі актуалізація досліджень економічної стійкості є пов’язаною з глобальними енергетичними кризами (1973 р., 1979 р.), коли вперше гостро постала проблема обмеженості природних ресурсів. Це зумовило соціально-екологічну переорієнтацію наукової думки щодо категорії «стійкості», результатом якої стало формування концепції стійкого розвитку.
У сучасних наукових дослідженнях [1–5] не існує однозначного визначення економічної стійкості підприємства. Науковці виділяють безліч підходів до дослідження економічної стійкості, серед яких найбільш розповсюдженими є: цільовий, соціальний, фінансовий, стратегічний, ресурсний, структурно-кібернетичний, адаптаційно-рівноважний, еволюційно-прогресивний, ін. Особливістю дослідження економічної стійкості у змістовних межах визначених підходів є те, що усі вони розглядають стійкість у ретроспективному контексті, тобто крізь призму минулих подій. А стан економічної стійкості, аналізують виключно як результат минулих управлінських рішень. У такій змістовній постановці доцільно звернути увагу на стратегічно-орієнтований підхід до визначення економічної стійкості, який фокусується на розумінні її сутності як властивості підприємства (організаційна здатність використання можливостей середовища господарювання, що створює передумови для перманентної реалізації функціонального призначення – забезпечення суспільної цінності) та стану (моментна форма прояву властивості як поточна міра відповідності взаємозв’язку ресурсів, процесів та поведінки) [1].
Стратегічно-орієнтований підхід до визначення економічної стійкості підприємства дозволяє комплексно розкрити онтологію економічної стійкості підприємства в органічній єдності властивості та стану. Такий підхід до дослідження економічної стійкості поєднує як статику – моментний стан сукупності певних параметрів та ознак, що характеризують процеси трансформації ресурсів у економічні результати, так і динаміку – формування такого стану через забезпечення економічної стійкості як властивості. Економічна стійкість як системна властивість підприємства забезпечує його здатність до реалізації свого функціонального призначення, а стан економічної стійкості сигналізує про рівень реалізації можливостей можливостей бізнес-середовища, що в кінцевому підсумку може виступати критерієм ефективності управління підприємством.
Список використаних джерел:
1. Пономаренко Т. В. Оцінка та формування економічної стійкості підприємства [монографія] / Т. В. Пономаренко. – Кривий Ріг: ДВНЗ «КНУ», 2016. – 345 с.
2. Коваленко Н. В. Вплив підвищення економічної стійкості промислових підприємств на їх конкурентоспроможність в умовах економічної кризи / Н.В. Коваленко // ВЗНУ. Збірник наукових праць. Серія «Економічні науки». – 2010. - № 10. – С. 65 – 68.
3. Козик В. В. Сутність, види та чинники формування економічної стійкості підприємства / В. В. Козик, В. Ю. Паньків, В. А. Гришко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.12. – С. 219 – 226.
4. Мисхожев Э. Р. Теория и методология управления экономической устойчивостью промышленных предприятий: автореферат дис на соис уч. Степени доктора спец 08.00.05 – экономика и управление народным хозяйством (экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами: промышленность. – Санкт-Петербург, 2013, – 38 с.
5. Фещур Р. В. Економічна стійкість підприємства – становлення понятійного базису / Р. В. Фещур, Х. С. Баранівська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку., 2010. – С. 284 – 290.
