Дідус А.С.,
магістрант Інститут бізнес-освіти
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Будь-яке підприємство під час свого існування «бореться» за зміцнення конкурентоспроможності та успішне існування в умовах обмежених ресурсів. В цьому процесі диверсифікація займає особливе місце в стратегії розвитку підприємства та є однією з форм конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки, яка частіше за все ототожнюється з розширенням сфери діяльності підприємства поза межами його основного виробництва.
У сучасній літературі диверсифікацію пов'язують насамперед зі стратегічним розвитком, переходом до багатопрофільного виробництва з широким асортиментом та номенклатурою продукції з метою уникнення або нівелювання фінансових ризиків. Для багатьох підприємств вона є стратегією розвитку і єдиною можливістю уникнення ліквідації. Диверсифікація спрямована на адаптацію до стрімкої зміни попиту, динамічної ринкової економіки, появи нових галузей і ринків [1, с. 266].
Як і будь-яке економічне явище, диверсифікація пройшла тривалий історичний шлях свого розвитку від епохи масового виробництва (20-ті р. ХХ ст.) до епохи інформаційних і комп’ютерних технологій (90-ті р. ХХ ст.) та епохи інновацій (початок ХХІ ст.).
Отже, дане явище зародилося давно та пройшло тривалий час свого розвитку. Згідно зі словником іншомовних слів, диверсифікація (від лат. diversus – різний, віддалений і facere – робити) – різнобічний розвиток, розмаїття, полягає в розширенні сфер діяльності фірми на ринках нових товарів, не пов’язаних з її основним виробництвом, створенні декількох різних виробничих напрямів у межах одного підприємства.
У сучасній практиці на національному рівні виділяють 4 основних типи стратегії диверсифікації продукції: горизонтальна, вертикальна, концентрична і конгломератна.
Аналіз літературних джерел в контексті вивчення та класифікації видів диверсифікації і передумов її застосування звертає увагу на особливе місце стратегії диверсифікації, як одного із найефективніших засобів інноваційного розвитку компанії.
Стратегія концентричної диверсифікації, яку ще називають стратегією пов'язаної або відносної диверсифікації, означає розширення виробничого портфеля за рахунок продуктів (або напрямків бізнесу), що дозволяють більш ефективно або повно використовувати існуючі технології і ресурси компанії.
В сфері телекомунікацій яскравим прикладом втілення такої стратегії може бути впровадження діяльності із адміністрування перенесених абонентських номерів. Слід зазначити, що суть послуги перенесення абонентських номерів (далі - ППН) полягає в збереженні абонентського номера при зміні постачальника телекомунікаційних послуг (оператора телекомунікацій) [2].
У країнах Євросоюзу ППН є обов'язковою, тому всі країни ЄС зобов'язані її забезпечувати. На обличчя вигода для абонентів: зменшення плати супроводжувалося підвищенням якості послуг та розширенням зони покриття.Ретельний аналіз світового досвіду впровадження зазначеної послуги доводить гостру необхідність, перспективність, актуальність та соціальну її значимість в Україні. У випадку реалізації стратегії диверсифікаційної з адміністрування перенесених номерів, обране підприємство-інтегратор набуває статусу оператора телекомунікацій і виходить на міжоператорську діяльність на постійній основі, і при цьому, стає єдиним постачальником унікальної послуги в країні для всіх операторів телекомунікацій і інших суб’єктів господарювання, які в своїх технологічних процесах використовують дані про абонентські номери. Крім цього саме підприємство може розвивати інші диверсифікаційні стратегії в напрямку діяльності щодо: агрегації СМС-повідомлень для соціальних мереж, банківських транзакцій, платіжних систем, рекламних повідомлень тощо; загальнонаціональної служби порятунку 112; створення та підтримка функціонування різних баз даних, у тому числі загальнонаціонального масштабу; інших сучасних конвергентних послуг.
Світовий досвід щодо тривалості впровадження подібних диверсифікацій них проектів зображено на рис. 1 ?3[.Рис. 1. Узагальненні данні щодо строків впровадження ППН в інших країнах ]3[
Список використаних джерел
1. Матусова О. Сутність і класифікація диверсифікації підприємницької діяльності сільських жителів / О. Матусова // Економічний аналіз. 2012. Т. 10(1). С. 266-271.
2. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV.
3. Матеріали Експертної місії ЄБРР в Україні. Навчальна програма з регулювання зв’язку в Україні. Номерний ресурс та переносимість номерів. Експерт ] Юкка Канервісто. Київ, 6 жовтня 2011 року.
