Бурлуцька О. В.,
магістрантка, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ НА ПРИКЛАДІ АСК «УКРРІЧФЛОТ»
Важливого значення для активізації процесів розвитку підприємств, що діють в умовах ринкової економіки, набуває їх стратегія, яка має відповідати змінам в національному господарстві, враховувати вплив і взаємозв’язки між чинниками внутрішнього та зовнішнього середовища.
Значна кількість шляхів та напрямів здійснення підприємницької діяльності породжують різноманітність класифікацій стратегій підприємств. Кожна стратегія реалізується на різних підприємствах з певними особливостями, набуває специфічних ознак. Класифікація типів стратегій, які формуються у процесі обґрунтування перспективних напрямків функціонування та розвитку підприємства, здійснюється за наступними найбільш поширеними ознаками: масштаб розробки, напрямки діяльності, рівні прийняття стратегічних рішень, терміни реалізації стратегії, темпи розвитку, способи забезпечення розвитку, стадії життєвого циклу, способи досягнення конкурентних переваг, позиція в галузі, ринковому сегменті тощо [1].
В умовах сучасного нестабільного ринку дуже важливо адаптувати стратегічні наміри компанії щодо основних її напрямів діяльності і розвитку підприємства до впливу зовнішнього середовища, із врахуванням основних ознак стратегії розвитку (рис. 1).
Рис. 1 Ознаки стратегії розвитку підприємства
Для оцінювання ефективності стратегії розвитку можуть використовуватись різноманітні методичні підходи. Варто відзначити, що поширеним недоліком основних методик зарубіжних спеціалістів виступає їх непридатність або невідповідність умовам діяльності вітчизняних підприємств. Увага ж пострадянських науковців до оцінювання ефективності конкретно стратегії розвитку на даний момент недостатня.
Загалом, алгоритм зводиться до трьох етапів оцінювання стратегії, а безпосередню ефективність пропонується вимірювати шляхом зіставлення фактично досягнутих результатів із плановими показниками [2].
Першочергове оцінювання стратегії розвитку здійснюється ще на етапі її розробки, для чого використовуються такі класичні методи як SWOT-аналіз, аналіз конкурентних сил за М. Портером, PEST-аналіз та оцінка ризиків. До методів, які зарекомендували себе для оцінки стратегії розвитку на етапі аналізу обраної стратегії належать методи Бостонської консалтингової групи (BCG), Мак – Кінсі, бенчмаркінгу та побудови лінії життєвого циклу (ЖЦ). Третій етап передбачає оцінювання ефективності і відбувається у ході реалізації обраної стратегії розвитку, коли здійснюється порівняння результатів реалізації стратегії з рівнем досягнення цілей, для чого часто використовують SPACE-метод у компонуванні із методом збалансованих показників.
В основі більшості прикладних методичних підходів оцінки ефективності розвитку підприємств закладено результативний критерій (ефективність) як універсальну для всіх суб’єктів господарської діяльності категорію, яка характеризує успішність підприємства як суб’єкта бізнесу [4]. Для її оцінювання застосовують критерії і систему економічних показників. Методичний підхід до визначення ефективності діяльності підприємства загальновідомий: результати діяльності порівнюються із витратами (ресурсами), які забезпечують вказаний результат. У найзагальнішому випадку вказана методика застосовується до всього підприємства в цілому, а відповідно показником ефективності слугує чистий фінансовий результат підприємства за звітний період. Так, наприклад, у таблиці подано дані при чистий фінансовий результат ПАТ «СК «Укррічфлот» за 2015-2017 рр. (табл. 1) [3].
Таблиця 1
Динаміка показника чистого фінансового результату ПАТ «СК «Укррічфлот» за 2015-2017 рр., тис. грн.
Недолік існуючих методик оцінювання ефективності розвитку підприємств полягає в тому, що вони не орієнтовані на процес управління ним, а виступають скоріше інструментом одномоментної фіксації досягнутого рівня ефективності, без врахування вкладу окремих напрямків діяльності на фінансовий результат і. Крім цього, ускладненим виступає можливість порівняння своєї ефективності з результатами конкурентів унаслідок можливої відсутності фінансової звітності у публічному доступі.
При розгляді статичної складової ефективності управління в залежності від напрямку оцінки виокремлюють селективний (за якого оцінку ефективності управління компанією здійснюють з точки зору окремого елемента системи управління); фрагментарний (характеризується епізодичністю) та комплексний підхід, за якого оцінка ефективності здійснюється у межах сукупності окремих елементів.
Питання про обчислення показників ефективності підприємств, які функціонують у різних галузях народного господарства вивчається в економічній літературі тривалий час. Спірною виступає позиція щодо існування якогось одного узагальненого показника ефективності для підприємств, продукція чи послуги яких належать до різних галузей економіки.
Потребує подальшого дослідження і розроблення ще один важливий аспект, який яскраво можна прослідкувати на прикладі підприємств, що функціонують на ринку річкових перевезень, проте має місце і в інших галузях народного господарства. Він полягає у складності як розробки, так і оцінювання ефективності стратегії розвитку диверсифікованих підприємств, для яких стратегія диверсифікації виступає як уже реалізована. Наприклад, стратегія розвитку АСК «Укррічфлот» має враховувати можливості і потреби розвитку таких його стратегічних напрямів діяльності (СНД) як річкові перевезення, зернотрейдинг, судноремонт та виробництво піску. А відповідна стратегія розвитку його найближчого конкурента ТОВ «СП «Нібулон» враховувати інтереси підрозділів, зайнятих рослинництвом, тваринництвом, виробництвом кормів, будівництвом елеваторів та вантажних терміналів, суднобудуванням та ковбасним виробництвом. Крім того, навіть у разі можливості доступу до фінансової звітності для диверсифікованих підприємств порівняння своїх результатів із результатами конкурентів не приведе до отримання коректних висновків, що ще раз доводить необхідність пошуку нових інструментів оцінювання ефективності стратегії розвитку.
Розробка стратегій розвитку таких підприємств обов’язково має здійснюватися із врахуванням ступеню диверсифікації за географічним розташуванням окремих підрозділів, а також залежності від природніх умов та сезонності. На нашу думку, основне завдання полягає в комплексній розробці «портфелю» стратегій розвитку для кожного СНД, і відповідного «портфелю» методичних підходів до оцінювання їх ефективності як окремо, так і загалом для підприємства.
Список використаних джерел:
1. Головінов М.І. Стратегія розвитку підприємства: сутність і ознаки / М.І. Головінов, О.І. Литвинов // Науковий вісник : Зб. науково-технічних праць. – Львів : Національний лісотехнічний університет України. – 2016. ? Вип. 21.19. – С. 224-228
2. Олександренко І.В. Методичні підходи до діагностики ефективності діяльності підприємства// Економічний форум. – 2013. – № 4. – с. 125 – 135.
3. Офіційний сайт АСК «Укррічфлот» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.urf.ua/ua/
4. Швиданенко Г.О., Дмитренко А.І., Олексюк О.І. Бізнес-діагностика підприємства: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 344 с.
