Бабіч В.Ю.,
магістрант Інститут бізнес-освіти
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
Впровадження сонячних електростанцій – основа для енергетичної незалежності України
В умовах економічної та енергетичної кризи в Україні, спричинених бойовими діями на сході України та окупацією її територій, вкрай актуальними є завдання диверсифікації традиційних джерел енергії (вугілля, газу мазуту), впровадження енергозберігаючих технологій, а також розвитку електростанцій, що працюють на відновлюваних джерелах енергії (ВДЕ).
Відновлювана енергетика – це дорога до економічного зростання та енергонезалежності нашої держави. Сонячна енергетика України почала активно розвиватись в 2009-му році, з появою профільного законодавства і введенням «зелених» тарифів[1]. Не зважаючи на квазі-ринковий характер на початковому етапі запровадження, на поточний момент сонячна енергетика набрала цілком ринкових умов. Понад це, учасниками ринку сьогодні можуть стати не тільки компанії, а й звичайні фізичні особи, які облаштували в себе вдома сонячну електростанцію і продають електроенергію в мережу за «зеленим» тарифом. Як підсумок, на початок 2018 році встановлені потужності відновлюваних джерел енергії в Україні перевищили 1 ГВт і український ринок renewable energy перебуває в центрі уваги ключових світових гравців [2,3].
Якщо говорити про питому частку відновлюваної енергетики в загальному енергобалансі країни, то цей показник на 31.12.2017 року становив близько 2,3%. У 2017 році виробництво електроенергії сонячними електростанціями в Україні склало 0,7 млрд. кВт*год. [3].
Аналіз ринку фотоелектричного обладнання виявив певну специфіку: ділення на 2 сектори – по суті 2 різних ринки: фотоелектричних перетворювачів, які застосовуються для будівництва сонячних електростанцій з метою отримання прибутку від продажу виробленої електроенергії до Оптового ринку електроенергії (оператор ДП "Енергоринку") за високою ставкою «зеленого» тарифу, та фотоелектричних перетворювачів, які застосовуються для вироблення електроенергії для власного споживання.
Потенціал українських СЕС за даними IRENA [4] наведено на рис.1.
Фотоелектричні перетворювачі, мають відповідати таким вимогам:
- наявність сертифікатів відповідності українським, зарубіжним та міжнародним стандартам (ГОСТ, ISO та ін);
- забезпечення високоефективного й економічно виправданого фотоелектричного перетворення сонячного випромінювання;
- відповідність екологічним вимогам;
📷
Рис.1. Потенціал сонячної енергії в Україні.
- ергономічність;
- надійність в експлуатації;
- налагоджений передпродажний і післяпродажний сервіс;
- можливість продажу виробленої електроенергії за «зеленим» тарифом;
- можливість поставки «під ключ» за бажанням замовника.
Дослідження показали, що основним спонукаючи фактором для українського споживача на ринку сонячної електроенергії при купівлі фотоелектричних перетворювачі є: ціна, наявність сертифікатів та наявність не менше як 50% української складової, для отримання «зеленого тарифу».
Українські нормативно-правові акти, що регулюють застосування так званого «зеленого тарифу», створюють умови для інвестування в сонячні електростанції. Зокрема Законом України «Про електроенергетику» встановлено один з найбільших зелених тарифів в серед країн Європи. Крім того, держпідприємство «Енергоринок» зобов’язане купувати електроенергію вироблену по «зеленому тарифу». Водночас, ураховуючи певні розбіжності у вартості реалізації електроенергії по «зеленому тарифу» для приватних осіб і для комерційних об'єктів, період окупності сонячної електростанції складає 5-6 років, що робить створення сонячних електростанцій економічно доцільним. Внутрішня норма прибутковості в будівництво сонячної електростанції за своєю прибутковості перевершує банківські депозити або вкладення в об’єкти нерухомість.
Проте, поряд із явними перевагами, сонячні електростанції мають і ряд недоліків, пов’язаних із залежністю від погодних умов, що призводить до миттєвих значних коливань потужності. Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», починаючи з 2021 року, власники СЕС повинні будуть поступово забезпечувати балансування відхилень власної фактичної генерації від планових значень [8].
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР;
2. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-IV від 20.02.2003;
3. План розвитку об’єднаної енергетичної системи України на 2017-2026 роки (https://ua.energy/majbutnye-ukrenergo/plan-rozvytku-oes-ukrayiny/);
5. Матвійчук Л.Ю., д.е.н., Герасимчук Б.П. «Економічна доцільність використання альтернативних джерел енергії» Луцький національний технічний університет;
6. Семчук І.А. «Стан розвитку маркетингової політики з виробництва біопалива в Україні». ЕКОНОМІКА. ФІНАНСИ. МЕНЕДЖМЕНТ: актуальні питання науки і практики, 2015, №4;
7. https://pvsolar.com.ua/promislovi-ses/
8. Закон України «Про ринок електричної енергії». [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19.
