Садчиков О.О.,
магістрант Інститут бізнес-освіти
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДОЧІРНІХ КОМПАНІЙ МАЛОГО МАСШТАБУ НА РИНКУ УКРАЇНИ
Як свідчить світовий досвід, успіх компаній залежить не лише від фінансової результативності їх діяльності, а й, чи не більше, від ставлення компанії до суспільства, прагнення брати активну участь у розвитку країни та вирішенні її найгостріших соціальних проблем. Іншими словами, від корпоративної соціальної політики, що є глобальним трендом сьогодення.
Про важливість інституту корпоративної соціальної відповідальності у сучасних соціальних системах країн світу свідчать, зокрема, висновки експертів агенції «Conference Board», згідно яких соціально відповідальні компанії демонструють нині значно кращі фінансово-господарські результати порівняно з компаніями, що не реалізують даний принцип у своїй діяльності, а саме: дохід на інвестований капітал вищий майже на 10%, дохід з активів – на 3,55%, дохід з продажів – на 2,79%, а прибуток – на 63,5% [1].
З огляду на традиції української доброчинності, питання корпоративної соціальної відповідальності (або соціальної відповідальності бізнесу, як вважають деякі експерти), стає нині вкрай актуальним нині для будь-якого регіону України.
Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу - це концепція залучення соціальних і екологічних аспектів у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між різними зацікавленими сторонами (групами впливу); це внесок бізнесу у досягнення цілей сталого розвитку, який передбачає збалансованість економічних, соціальних та екологічних цілей суспільства, інтеграцію їх у взаємовигідні приписи та підходи; це спосіб покращити ефективність роботи компанії як у короткостроковому, так і довготривалому періодах. Соціальна відповідальність є добровільною ініціативою (хоч є країни, для яких принципи соціальної відповідальності обов’язкові), і для її повноцінної реалізації важливо, як компанії взаємодіють з внутрішніми та зовнішніми групами впливу (працівниками, клієнтами, громадами, громадськими організаціями, державними та міжнародними структурами тощо) [2].
На думку експертів, саме від самоорганізації компаній залежатиме ефективність соціальної відповідальності. Адже хоч держава і веде діалог з бізнесом, однак законодавчі принципи й регламенти, запроваджені владою, - це одне, і їх, безперечно, необхідно дотримуватись, але не плутати з індивідуальними корпоративними соціальними принципами компаній, до яких українському бізнесу ще потрібно прагнути. Адже поки що в Україні більшість компаній (як великих, так і середніх) не мають визначеної стратегії соціальної відповідальності і перебувають на етапі дотримання законодавства та "точкових" доброчинних проектів. Лідери українського бізнесу, зокрема, приватної форми власності, здійснюють активну доброчинну діяльність (стратегічне благодійництво) та використовують інструментарій зв’язків з громадськістю (PR). Майже всі великі компанії проводять проекти підвищення ефективності бізнес-процесів із певними соціальними або екологічними перевагами, однак більшість не робить прив’язки таких бізнес-проектів до власної соціальної відповідальності, - вважають експерти [3].
Що стосується європейських дочірніх компаній малого бізнесу, то безумовно вони відображають свою соціальну позицію, яка затверджена материнськими компаніями, але дуже часто, із-за обмеженістю ресурсів не мають змоги долучитися до глобальних соціальних акцій, які проводяться материнськими компаніями в своїх країнах або великими та середніми компаніями на території Україні.
Наряду з основними завданнями соціальної відповідальності, такими як репутація фірми, якість продукції, задоволеність персоналу та інших стейкхолдерів, одними з головних соціальних проблем, на вирішення яких, намагаються впливати більшість європейських дочірніх компаній є корупція, яка зустрічається як у владних структурних підрозділах так і на приватних підприємствах. Компанії, захищаючи свою честь, не розділяють випадків хабарництва, та як наслідок, рапортують в інституції по боротьбі з корупцією державних органів або відмовлять в подальшій співпраці з підприємствами. Проблеми корупції створюють недобросовісну конкуренцію, в результаті якої страждає кінцевий споживач, оскільки вартість продукту, низької або середньої якості, може бути значно вищої за продукт високої якості, а саме низька якість продукту в подальшому може вплинути на здоров’я людей.
Список використаних джерел:
1. www.conference-board.org/economics
2. Комарова К.В. Соціальна відповідальність як складова стратегії розвитку бізнесу на підприємствах України. – електронний ресурс: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/ znptdau_2013_2(2)10.pdf
3. Гогуля О.П. Соціальна відповідальність бізнесу / О.П. Гогуля, І.П. Кудінова. – К. : Видавництво Національного університету біоресурсів та природокористування України, 2008. – 79 с
4. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Ф. Котлер, Н. Лі ; Пер. з англ. С. Яринич. – К. : Стандарт, 2005. – 302 с.
5. Стратегія сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні на період до 2020 року. – офіційний сайт [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.svb.org.ua/sites/default/files/201309 strategiya_spriyannya_rozvitku_svb_v_ukrayini.pdf.
