Чакалова К.О.,
аспірант,
ДВНЗ “КНЕУ імені Вадима Гетьмана”
СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ НА ВНУТРІШНЬОМУ РИНКУ ПРАЦІ
З кожним роком питання соціальної відповідальності бізнесу стають все актуальнішими, в тому числі і для України, що пов’язано з такими основними причинами, як вплив з боку зовнішнього середовища, зростання вимог працівників до компанії-роботодавця (необхідність гідного робочого місця, справедливої винагороди за працю тощо), поширення принципів відкритості й прозорості діяльності компанії (інформація про функціонування компанії є доступною для працівників і споживачів) та ін. [1, c. 51].
Соціальна відповідальність бізнесу складається з таких компонентів:
· Відповідальний виробник (вироблення якісної, нешкідливої продукції, незавищення ціни на неї, турбота про навколишнє середовище);
· Відповідальний роботодавець (дотримання норм трудового права, забезпечення гідних умов праці та соціального добробуту працівників);
· Відповідальний учасник соціальних відносин (підтримання добробуту суспільства, доброчинність щодо сиріт, інвалідів та інших соціально вразливих груп населення, підтримання духовності, освіти, науки, культури);
· Відповідальний учасник економічних і політичних відносин з державою (сплата податків та внесків на соціальне страхування, веде діяльність згідно з нормами чинного законодавства, уникає корупції, забезпечує прозорість корпоративних фінансів);
· Відповідальний діловий партнер (додержання договорів, угод і професійних стандартів діяльності, фінансової відповідальності) [1, c. 61].
На внутрішньому ринку праці (ринку праці підприємства) ключовою постає складова «Відповідальний роботодавець» соціальної відповідальності бізнесу. Дещо по різному дане поняття розуміють основні суб’єкти внутрішнього ринку праці: роботодавці та працівники. Так, роботодавці передусім схильні розуміти соціальну відповідальність бізнесу як розвиток свого бізнесу, сумлінну сплату податків, непорушення законів і своєчасну виплату заробітної плати працівникам. Працівники під соціальною відповідальністю бізнесу розуміють соціальну політику підприємства (від простого виконання законів у сфері організації й оплати праці й аж до патерналістського уявлення про господаря, що по-батьківськи опікується проблемами своїх працівників) [1, c. 52].
Соціальна відповідальність бізнесу на внутрішньому ринку праці тісно пов’язана з концепції гідної праці, що означає затвердження таких базових цінностей у сфері праці як свобода працівників, їх рівність і гідність, якісна й продуктивна праця, відповідний і справедливий дохід, пристойний соціальний захист, безпека умов праці, повага до прав трудящих, можливість приймати рішення щодо трудових відносин у процесі соціального діалогу. Реалізація даної концепції відбувається завдяки системі управління персоналом на підприємстві та корпоративною культурою [2, с. 88].
Управління персоналом являє собою провідну функцію управління організацією; системно організований процес залучення, розвитку та використання працівників для досягнення цілей організації [3, с. 624]. Основними складовими системи управління персоналом, які висвітлюють соціальну відповідальність бізнесу є: планування і прогнозування персоналу, професійний добір працівників на вакантні робочі місця, навчання працівників і управління трудовою кар’єрою, організація та обслуговування робочих місць, реалізація ефективної системи мотивування працівників, управління охороною праці та гуманізація праці, управління соціальним розвитком і соціальним захистом працівників, моніторинг ефективності управління персоналом.
Корпоративна культура являє собою систему цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також ділових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів, які склалися в організації за час діяльності та які визначаються більшістю співробітників [3, с. 618]. Виділяють три рівні корпоративної культури [3, с. 131; 4, с. 30]:
1. Видимий рівень або рівень артефактів (мова, стиль (в одязі), інтер’єр, манери спілкування, емоційна атмосфера, міфи та історія, ритуали, фізичні символи, церемонії, видима поведінка персоналу і відповідні організаційні процеси тощо).
2. Проміжний рівень або рівень проголошених цінностей (цінності, норми і правила поведінки, ідеологія, організаційна філософія).
3. Невидимий рівень або рівень базових уявлень (підсвідомі, очевидні переконання, особливості сприйняття, думки і почуття, загальне ставлення до людини і роботи).
Таким чином, можна стверджувати, що соціальна відповідальність займає важливе місце на внутрішньому ринку праці і тісно пов’язана з концепцією гідної праці, а система управління персоналом та корпоративна культура є інструментами реалізації гідної праці та соціальної відповідальності в організації.
Список використаних джерел:
1. Соціальна відповідальність: теорія і практика розвитку : монографія / [А.М. Колот, О.А. Грішнова та ін.]; за наукю редю д-ра екон. Наук, проф. А.М. Колота. — К. : КНЕУ, 2012. — 501, [3] c.
2. Гідна праця: імперативи, українські реалії, механізми забезпечення : монографія / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана» ; [А. М. Колот, В. М. Данюк, О. О. Герасименко та ін.] ; за наук. ред. А. М. Колота. – Київ : КНЕУ, 2017. – 504 с.
3. Управління персоналом : підручник / [В. М. Данюк, А. М. Колот, Г. С. Суков та ін.] ; за заг. та наук. ред. к.е.н., проф. В. М. Данюка. К. : КНЕУ; Краматорськ : НКМЗ, 2013. - 666, [6] с.
4. Тарасова О. В. Корпоративна культура як інструмент ефективного менеджменту підприємства / О. В. Тарасова, С. С. Марінова // Економіка харчової промисловості. - 2013. - № 3. - С. 28-32.
